Любомир Литвинчук "Подорожатор"

Стосунки закінчуються так само несподівано, як і починаються.

Ніколи невідомо, коли, де і за яких обставин станеться перше чи друге. Можна би було сказати, що в цьому і прихована привабливість земного життя. Або що це створює певний ритм, який часто непомітний. Від одного стосунку до іншого. Це коли говорити про життя вдвох. Але протягом перебування під небом цих стосунків досить. Одні стосунки тривають разом з іншими, інші – перелазять і витісняють попередні. Є й такі, які існують, а залишаються непоміченими. Поліритмія.

Все це разом інколи приводить до відчуття не цих ...

Тоді проходять попід вікнами худі жінки, які завжди є жінками. Проходять попід вікнами худі чоловіки, які завжди є чоловіками. І не залишається місця та часу на різні там перверзії, навіть – щодо часу чи місця.

            Історії, які трапляються з нами, незалежно від місця і часу, переживаються якось завжди по-особливому і стають для нас найціннішими спогадами.

Від однієї історії до другої.

Історії паніки, хаосу, безладу. Історії війн, голоду, смерті. Історії правди, болю, сум’яття. Історії любові, кохання. Великого кохання.

Я народився у Львові. Це коли їдеш з Києва і минаєш Підзамче, то наступний – Dworzec Główny.

Я народився ві  Львові. Другий в сім’ї. По вулиці, яка видається мені безконечною, коли дивлюся на неї з кінця.

Я народився у Львові  ще задовго до свого народження.

Від народження і до смерті страх чи надія люблять підживитися ілюзією про те, що так буде завжди. Але часи змінюються. І це не таємниця. Одні часи часом затримуються або затримують інші. Інші ж часом запізнюються або втрачаються. Є часи, які рівно й розмірено приходять і відходять. І є ще одні часи: часи, які проводиш у пошуках іншого часу.

В одній каварні є незвичайна клепсидра, яка стоїть на барі. Середина її наповнена не піском, а меленою кавою. Кажуть, що часу, за який кава пересипається з однієї частини клепсидри в іншу, вистачає на те, щоб випити одне рістрето (стречето).

Тим паче, що в кожного з нас на цій землі є таки багатенько бажань, мрій, планів. Не кажучи вже про сни, марення і ...

І скільки разів тобі казати, що немає ліків від самоти.

Самота - це частина нашої природи. Важлива частина.  І виписати рецепт від неї  – це так, наче порадити відрубати собі ногу...