Софія Андрухович "Старі люди"

      Тепер, коли Софія Андрухович є незаперечною постаттю в українській літературі, виникає природне бажання мандрівки її прози. Читати Софію Андрухович у такому випадку потрібно - від перших повістей "Літо Мілени" (2002) та "Старі люди" (2005).

      Нема сумніву, що повість "Старі люди" є інтуїтивною відповіддю на вимоги літератури новішої від найновішої. Це проза - без індексу: не жіноча, не чоловіча, не юнацька, не стареча, не укладена, не спрощена, не фантастична, не побутова не любовна, не пригодницька і ще сотні не. Тому, що вона - і,і,і... Вона попросту життєва, наскітьки життєвою є література. Настільки ж літературна, наскільки літературним є життя. Чудесна оповість, якої так бракувало.

                                                                                                                                                                                                 Тарас Прохасько