Василь Кожелянко

      Василь Кожелянко (01.01.1957-22.08.2008) увійшов до української літератури як творець жанру «альтернативна історія». 

     Автор чотирьох поетичних збірок: «Терновий іній» (1994), «Білий і рудий» (1994), «Семибарвний кінь» (1995), «Як учив Кожелянко–цзи» (2007); 

        восьми романів: «Дефіляда в Москві» (1997), «Конотоп» (1998), «Людинець» (1998), «ЛжеNostradamus» (1999), «Котигорошко» (2000), «Тероріум» (2001), «Срібний павук», «Третє поле» (2007), «Ефіопська Січ» (2011) і ще не виданої «Діти застою»; 

       збірок новел «Логіка речей» і «Чужий»;

       п’яти п’єс (у співавторстві з Володимиром Сердюком): «Пластиліновий метал», «Солдатське щастя», «Гільйотина», «Лізикава», «Казка діда Зигмунда».

       Твори В. Кожелянка перекладені багатьма мовами світу.